Мученик, мучениця (грец. Μάρτυς, μάρτῠρος – свідок, лат. Martyr – свідок) – людина, що прийняла муки і смерть за сповідання віри в Ісуса Христа. У християнстві мученики складають один з найдавніших ликів святих, тобто збори або категорію людей, прославлених Церквою за свідчення про Христа «навіть до смерті» (Фил. 2: 6-8).

Мучеників розрізняють за ступенем, чином та порядком: мученик та великомученик.

Серед мучеників за ступенем відомі ті, що перенесли надлюдські страждання – великомученики; звичайні мученики, що були страчені миттєво та сповідники, які своїм життям переносячи різні скорботи від правителів. До великомучеників відносяться: святий Георгій, що приніс перемогу, святий Димитрій Солунський та інші. До сонму мучеників відносять 40 муеників севастійських, 14000 немовлят за Христа постраждалих, тощо. Сповідником, до прикладу, є преподобний Алексій Карпаторуський.

За чином розрізняють мучеників тих хто має посвячення або без нього. З посвяченням мучеників називають священномучениками. Це можуть бути мученики архієреї, мученики пресвітери, мученики диякони. Без посвячення – миряни без сана, яких називають звичним та загальним словом мученик. Однак є і ті прийняв монаший постриг, і їх як правило назвияють преподобномученики.

Ще розрізнять мучеників відносно порядку, тобто за хронологічним принципом. Зокрема, виокремлюють першомучеників – це апостол та дияком Стефан і Фекла. Далі мученики в широкому розумінні та новмученики. До складу новомучеників відносять всіх постатей явлених та не явлених відносно недавно, як правило береться останнє століття або остання епоха устрою суспільства.